пʼятниця, 19 листопада 2010 р.

Женшень

Женшень - багаторічна трав'яниста рослина родини аралієвих.
Опис:
Стебло — до 80 см заввишки; на його верхівці розвивається кільце з 2—5 пальчастороздільних листків. Квітки — двостатеві, дрібні, блідо-зелені, зібрані в зонтик, що міститься в квітконосі заввишки до 25 см. Плід — світло-червона кістянка.Корінь — стрижневий, м'ясистий, до 20—25 см завдовжки.
Поширення:
Женшень зустрічається на Далекому Сході — в Росії у Приморському та Хабаровському краях, північно-східній частині Китаю та у Північній Кореї. В Китаї вирізняють 15 видів женшеня. Женшень росте поодиноко, зрідка невеликими групами у тінистих лісах. Рослина живе до 100 років.
Застосування в медицині:
Препарати женьшеню володіють великою широтою терапевтичної дії, нетоксичні, можуть застосовуватися тривалий час। Корінь є самим сильним збудником центральної нервової системи, не має фазність дії і негативними наслідками, не порушує сну, підвищує працездатність в умовах нічного пильнування। Женьшень позитивно впливає на картину крові, збільшує газообмін, збільшує амплітуду серцевих скорочень, урежает ритм серця, прискорює процеси загоєння виразок, збільшує секрецію жовчі। Женьшень допомагає ПІДВИЩИТИ чоловічу потенцію (особливо на тлі неврастенічного синдрому) і лібідо у жінок. Препарати женьшеню приймають
• як тонізуючий, загальнозміцнюючий засіб, що підвищує працездатність і опірність організму до стресових ситуацій, фізичних навантажень, несприятливих впливів зовнішнього середовища;
• в період відновлення організму після важких захворювань, операцій;
• при тривалому фізичному і психічному перевтомі;
• при неврозах;
• при статевих розладах;
• для стимуляції діяльності залоз внутрішньої секреції;
• при порушенні обміну речовин;
• для зниження рівня цукру в крові;
• для посилення репаративних процесів в організмі;
• для забезпечення опору організму радіації та електромагнітного випромінювання;
• для профілактики грипу та вірусних інфекцій.
Женьшень показаний дорослим як стимулюючий засіб при розумовому фізичній напрузі, артеріальної гіпотензії, неврозах, неврастенії, нейроциркуляторної дистонії (НЦД) по гіпотонічному типу, астенії різної етіології, реконвалесценції після перенесених захворювань.
Лікарські форми:
Використовується в наступних лікарських формах:
• Рослинна сировина - пластини прямокутної або трикутної форми в перетині, довжиною до 10 см, шириною 0,2-1,8 см, товщиною 0,2-0,8 см, є шматочки тонких нитковидних корінців.Колір жовтувато-білий, специфічний запах, смак солодкий і пекучий, гіркуватий потім.
• Капсули - 300мг 100% женьшеню ( "Кесонкоре женьшень").
• Екстракт - 40г (Женьшень-екстракт "Кесонкоре").
• Чай женьшеневий - 3г ( "Чай женьшеневий" Кесонкоре ").

Передозування може спричинити за собою підвищення артеріального тиску та безсоння, при необхідності лікується симптоматично. Слід уникати прийому будь-яких форм у другій половині дня для попередження порушень сну.
Стрембіцька Алла

Ехінацея

Ехінаце́я (Echinacea) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини айстрових (Asteraceae). Стебло пряме, до 150 см. заввишки. Листки прості, овальні або лінійно-ланцетні, по краю — за рубчасто-зубчасті, нижні — довгочерешкові, верхні — майже сидячі. Квітки розміщені на кінцях стебел неоднаково: крайові — довгоязичкові, неплідні, пурпурові, темно-червоні або жовті; серединні — трубчасті, двостатеві. Цвіте у липні — жовтні. Плід — сім'янка.
Властивості ехінацеї
Вчені відкрили нові властивості лікарської рослини ехінацея, які дозволять використовувати цей народний засіб для ефективної боротьби з нежиттю. Медики вважають, що профілактичне застосування ехінацеї зможе понизити ризик риніту на 58%, а лікування їм під час захворювання дозволить скоротити термін хвороби удвічі.
Ехінацея, як вважають американські фармацевти, підвищує імунітет. Вони також встановили, що у поєднанні з вітаміном С рослина здатна зменшити ризик захворювання нежиттю на 86%. Крім того, ехінацея позитивно діє при кашлі і головному болі. Виходить, що вона набагато ефективніше при нежиті, аніж горезвісна профілактична вакцина, використання якої знижує ризик захворювання тільки на 35%. Ехінацея здатна протистояти більш ніж двом сотням різних вірусів
Ехінацею пурпурову вирощують як цінну кормову культуру, багату білками, а також як декоративну і лікарську рослину. Батьківщина цієї цілющої рослини — Північна Америка
Лікувальні властивості ехінацеї
На відміну від синтетичних біостимуляторів ця рослина лікує не наслідки хвороби, а її першопричини. Ехінацея надзвичайно підвищує імунітет, очищаючи всю лімфатичну систему, кров, печінка; бореться проти вірусів, бактерій, грибків; активує захисні сили організму на боротьбу з недугою. Відвар ехінацеї покращує апетит, сон, настрій, підвищує зір, нормалізує кров’яний тиск, зменшує набряки, головні і суглобові болі. Для приготування відвару 1 чайна ложка заварюється в склянці води на водяній бані. Пити відвар потрібно по третині склянки тричі на день.
Настоянки ехінацеї
Найпоширеніша форма вживання — настоянка ехінацеї пурпурової, що має бактеріостатичну, протизапальну дію. Її готують у співвідношенні 1 до 10 на 70-відсотковму спирті. Настоюйте в темному теплому місці 30-40 діб. Вживайте по 20-30 крапель за півгодини до їжі. Можливий і аптечний варіант. Спиртова настоянка ехінацеї — ефективний лікувальний препарат для натирання під лопатками при тривалому кашлі. Для стимуляції імунних процесів використовують спиртові композиції з настоянок ехінацеї, коріння цикорію, квіток гречки, чаполочі запашної у співвідношенні 2:1:1:1. Приймати по 20 крапель на одній ложці води тричі на добу за годину до їжі.
Стельмах Маргарита

Звіробій плямистий (чотиригранний)

1.Звіробій плямистий (чотиригранний) - Hypericum maculatum Crantz (H. quadrangulum L.)
2.Сім. звіробійні - Hypericaceae
Інші назви: заяча кров, кровец, хворобливою, дюравец звичайний
3.Лікарські властивості
При місцевому застосуванні звіробою виявляється його протизапальна, в'яжуча і бактеріостатична властивості. Так, звіробійну олію з успіхом використовують при опіках, гінгівітах, для гоєння ран. У стоматології настій і настоянку трави звіробою використовують для полоскання ротової порожнини і змазування ясен при неприємному запаху з рота, гінгівітах і стоматитах. У гінекологічній практиці настій трави використовують для спринцювань при запальних захворюваннях піхви, а звіробійну олію (у вигляді тампонів) - для лікування ерозії шийки матки.
4.Поширення.
Майже вся європейська частина країни, Кавказ, гори Середньої Азії і Західний Сибір. За Єнісеєм змінявся іншими видами.
Місце проживання. Зустрічається зазвичай смугами, ділянками (великі чагарники утворює рідко) по сухих лугах, лісових галявинах, заростаючих вирубках, в проріджених березових лісах, по сухих гірських схилах, узбіччях доріг, на парах. Зручні для заготівки молоді посадки лісу, заростаючі вирубки і пари.
5.Хвороби які лікує звіробій
Звіробій використовують як в’яжучий, протизапальний і протимікробний засіб. Крім того, він має ранозагоювальну, спазмолітичну та жовчогінну властивостями. Сприятливі результати дає лікування настоєм звіробою колітів, для лікування гострих і хронічних колітів настій готують з розрахунку 1 столова ложка подрібненої сухої трави на 1 склянку окропу. Кип’ятять 10 хв. Приймають в охолодженому вигляді по 1 / 3 склянки 3 рази на день за 30 хв до їди. При запаленнях печінки, жовчного міхура (як жовчогінний), схильності до проносів (як протівопоносное)
6.Рецепт
Заготівка. Заготовляють квітучих верхівок, зрізаючи ножем або серпами в період масового цвітіння, завдовжки 25-30 см, без грубих стебел. При зборі трави недопустима домішка інших видів звіробою, окрім звіробою плямистого і звичайного. Не допускається виривання рослин з корінням.Періодичність заготівки 2 роки.
при бронхіті: 10 г сухої трави звіробою заварити в склянці окропу, настояти. приймати по 1 столовій ложці 3-4 рази на день після їжі.
при міокардиті: 15-20 г сухої трави настояти в 0,2 л спирту або горілки. Приймати по 30 крапель з водою 3 рази на день після їжі.
для загоєння ран: свіже листя звіробою та листя шавлії (взяти порівну) розтерти зі свіжим свинячим салом, вичавити через марлю. Зберігати в закупореної банку. Вживати як мазь.
Олійник Іра

БАРВІНОК МАЛИЙ

БАРВІНОК МАЛИЙ -Vinca minor L. Родина Барвінкові — Apocynaceae

Як виглядає? Трав'яниста вічнозелена рослина. Стебло лежаче, до 60 см завдовжки, самовкорінювальне. Листки, супротивні еліпсовидні, шкірясті, блискучі. Квітки темно-блакитні, одиночні. Пазушні, на коротких квітконіжках. Цвіте в травні — червні.

Де росте? В Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Західному Поліссі, в Лісостепу, в Степу (на заході). Поширений переважно на Правобережній Україні, а також в Полтавській області і в Криму — в дубових, дубово-грабових, рідше в дубово-букових лісах, культивується в квітниках.

Що й коли збирають? Листки під час цвітіння рослини.

Коли застосовують? При гіпертонічній хворобі, тахікардії. Знижує кров'яний тиск, тамує головний біль, лікує проноси, підвищує зсідання крові. При статевій слабості 20 г трави барвінку з квітками варять на малому полум'ї у 250 мл горілки і вживають по 8 крапель двічі на день (вранці й увечері) протягом 4 днів. Після цього роблять дводенну перерву і знову вживають.

При гіпертонії 1 столову ложку подрібнених листків варять в 1 склянці води 20 хвилин, п'ють ложками, випивають за добу.

Зовнішньо застосовують для полоскання рота при запаленні слизових оболонок, цинзі, кровотечах, при свербінні й висипах на шкірі. Лікувальна дія рослини пояснюється великим вмістом у ній алкалоїдів: ізовінкаміну, віназиду, пубесцину, мінорину; віні-ну. Алкалоїди, що є в барвінку рожевому (Vinca rosea L.— о. Ява, у нас на підвіконні — катарантус), вінкристин і вінбластин, виявляють протипухлинну активність при лімфогранулометозі та мієлоїдній і лімфоїдній лейкемії.
Мірошніченко Віталіна

Адоніс

Належить до сім’ї жовтці – Ranunculaceae.
Інші назви: горицвіт весняний, запарна трава, чорна трава, черногорка, стародубка, златоцвет, волосатка, купавник
Ботанічна класифікація. Багатолітня дикоросла трав'яниста рослина з 3-4 стеблами завдовжки 5-20 см на початку цвітіння, а потім що зростають до 40 см і більш. Стебла в підстави покриті бурим лусковидним листям: стеблове листя сидяче, чергове, пальчато-рессеченні на 5 долею; долі листя суцільнокрайні, узколинійні, голі. Квітки одиночні, жовті, великі. Плоди овальні з гачковидний заломленим донизу стовпчиком. Квітне в квітні-травні, плодоносить в червні-липні.
Вся рослина отруйна. Максимально горицвіт розвивається до 40-50 років.
Поширення. Степова і лісостепова зони європейської частини країни, Сибір. Заготівка трави в основному ведеться на Алтаї, в Башкортостане, Західному Сибіру, Кемеровській і Новосибірській областях, Ставропольському краю, Середньому Поволжье. Зустрічаються і інші види горицвіту. Горицвіт волжский не наготовляється.
Місце проживання. По узліссях лісів, відкритих схилах, на лугах, в степах, особливо на вапняках.
Адоніс застосовують при порівняно легких формах хронічної недостатності кровообігу. Показаннями до застосування адоніса служать невроз серця, вегетодистония, інфекційні хвороби, що протікають з симптомами ослабіння сердечної діяльності, хвороби нирок з ознаками серцево-судинної недостатності.
Лікарські засоби. Трава (різана). Екстракт горицвіту весняного сухий (застосовують при виготовленні пігулок), пігулки "адоніс-бром". Водний настій, який входить також в багато мікстур (Бехтерева, Траськова і ін.).

Виконали учні ІІІ-Б курсу Лисяк Максим і Машаровський Влад

Ромашка

Поширення
В природних умовах невеликими заростями росте майже по всій території України біля доріг, на пустирях, полях, городах, в садах і узліссях тощо. Порівняно невеликі масиви, де її збирають для промислових потреб, залишались в причорноморській частині Херсонської області та присиваській частині Криму. Культуру вирощують у спеціалізованих колективних, особистих підсобних та фермерських господарствах.
Ботанічні характеристики
Коренева система — стрижнева. Стебло пряме, циліндричне, голе, розгалужене, заввишки 20-25 см. Листки голі, сидячі, чергові, двічі- або тричіперисторозсічені на сегменти. Квітки дрібні, зібрані на кінцівках стебла та його гілок в кошики, крайові квітки язичкові, маточкові, білі, серединні — двостатеві, трубчасті, жовті. Плід - сім'янка. Насіння дрібне, маса 1000 насінин - 0,5 - 0,75 г.
Активні речовини
Квітки ромашки містять до 0,8 % блакитно забарвленої ефірної олії (головні складові - хамазулен), сесквітерпенові вуглеводи фарназен і кадинен, сесквітерпенові спирти, апігенінглікозиди (6-7 %), кумаринові сполуки, колін, вітамін С, органічні кислоти, полісахариди, мінеральні солі (12 %) тощо.
Напрями використання
В медицині використовують сушені квіткові кошики, зібрані в суху погоду протягом усього періоду цвітіння। Настої, напари з них або складні збори застосовують для стимуляції секреторної діяльності травних залоз, жовчовиділення, збудження апетиту, знімання спазм органів черевної порожнини, зменшення утворення газів у кишечнику, болевгамування, регулювання менструальної функції. Квітки мають протизапальну та антимікробну дію. У дерматології застосовують внутрішньо при екземі, кропивниці, червоному плоскому лишаєві, зовнішньо - при алергійних дерматитах. Відвари використовують для полоскання рота, примочок, клізм, обмивання гнійних ран і гемороїдальних вузлів. Ромашку широко використовують також у ветеринарній медицині, але, як правило, усю надземну масу, зібрану у фазу цвітіння рослин.
Коваленко Наталія

Кардамон

Біологічна класифікація:
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Імбироцвіті (Zingiberales)
Родина: Імбирні (Zingiberaceae)
Рід: Кардамон (Cardamom)
Властивості:
Індійський народ використовує кардамон як пікантну ароматичну пряність, так і як лікарську рослину. Також повідомляється, що його також використовують як протиотруту під час укусів скорпіонів і змій.
Лікарські властивості:
• захворювання зубів і ясен
• хвороби горла
• закупорки
• туберкульоз легенів
• запалення повік
• розлади травлення
Ця пікантна, ароматична і лікувальна пряність росте в Індії.
Рецепт:
• При нетравленні шлунку змішайте 1 частину порошку кардамону і 2 частини меду. Можна приймати по 1 чайній ложці, коли відчуєте дискомфорт у шлунку.

• Якщо біль у животі викликаний тим, що ви переїли, завершіть трапезу ароматним чаєм із суміші кардамону, сухого імбиру і гвоздики. Спеції потрібно взяти у рівних пропорціях і залити окропом.

• Додасть організму заряд енергії, якщо в домі закінчилися запаси кави, лише одна зернина кардамону. Її потрібно ретельно розжувати, а потім виплюнути. До того ж, це позбавить неприємного запаху з рота.

• Щоби підвищити імунітет, змішайте 4-5 чорних насінин кардамону без шкірки (можна подрібнити у кавомолці) з однією чайною ложкою меду і з`їжте перед сніданком। Запити «ліки» можна теплою водою або чаєм. Це гарний початок дня для офісних працівників – через тиждень-два помітите, що зір покращився, ви стали рідше хворіти і нервуватися через дрібниці.
Дорожко Олена