пʼятницю, 19 листопада 2010 р.

Ромашка

Поширення
В природних умовах невеликими заростями росте майже по всій території України біля доріг, на пустирях, полях, городах, в садах і узліссях тощо. Порівняно невеликі масиви, де її збирають для промислових потреб, залишались в причорноморській частині Херсонської області та присиваській частині Криму. Культуру вирощують у спеціалізованих колективних, особистих підсобних та фермерських господарствах.
Ботанічні характеристики
Коренева система — стрижнева. Стебло пряме, циліндричне, голе, розгалужене, заввишки 20-25 см. Листки голі, сидячі, чергові, двічі- або тричіперисторозсічені на сегменти. Квітки дрібні, зібрані на кінцівках стебла та його гілок в кошики, крайові квітки язичкові, маточкові, білі, серединні — двостатеві, трубчасті, жовті. Плід - сім'янка. Насіння дрібне, маса 1000 насінин - 0,5 - 0,75 г.
Активні речовини
Квітки ромашки містять до 0,8 % блакитно забарвленої ефірної олії (головні складові - хамазулен), сесквітерпенові вуглеводи фарназен і кадинен, сесквітерпенові спирти, апігенінглікозиди (6-7 %), кумаринові сполуки, колін, вітамін С, органічні кислоти, полісахариди, мінеральні солі (12 %) тощо.
Напрями використання
В медицині використовують сушені квіткові кошики, зібрані в суху погоду протягом усього періоду цвітіння। Настої, напари з них або складні збори застосовують для стимуляції секреторної діяльності травних залоз, жовчовиділення, збудження апетиту, знімання спазм органів черевної порожнини, зменшення утворення газів у кишечнику, болевгамування, регулювання менструальної функції. Квітки мають протизапальну та антимікробну дію. У дерматології застосовують внутрішньо при екземі, кропивниці, червоному плоскому лишаєві, зовнішньо - при алергійних дерматитах. Відвари використовують для полоскання рота, примочок, клізм, обмивання гнійних ран і гемороїдальних вузлів. Ромашку широко використовують також у ветеринарній медицині, але, як правило, усю надземну масу, зібрану у фазу цвітіння рослин.
Коваленко Наталія

Немає коментарів:

Дописати коментар